Сергій Дзюба. КОДАР НА УКРАИНЕ

 

Відійшов у Вічність видатний письменник і велика Людина, наш хороший друг, член Академії і справжній друг України, автор знаменитого вірша «Українцям» (я його переклав українською) Ауезхан Кодар. Ми не забудемо Тебе, дорогий Ауезхане!
Ауезхан Кодар (Казахстан)
Відомий поет, прозаїк, культуролог, публіцист, перекладач, академік Народної Академії Казахстану. Автор поетичних збірок казахською та російською мовами: «Крылатый узор» (1991), «Қанағат қағанаты» («Царство спокою») (1994), «Круги забвения» (1998), «Цветы руин» (2004, з паралельним текстом англійською мовою), «Оралу» («Повернення») (2006); герменевтичної книги «Абай (Ібрагім) Кунанбаєв» (1996); монографій: «Нариси з історії казахської літератури» (1999), «Степове знання: нариси з культурології» (2002); книги-компенідіуму «Зов бытия» (2006) та «Антології казахської поезії в перекладах Ауезхана Кодара» (2006). В 2011 році випустив книжки «Сповідь» Магжана Жумабаєва у власному перекладі та «Зустріч у піднебессі» до 20-ліття незалежності Казахстану. Поетичні збірки Ауезхана Кодара перекладені англійською і корейською мовами. За визначний внесок у державну програму «Культурна спадщина» нагороджений орденом «Парасат». Лауреат Міжнародної премії тюркського світу «Алаш» (2012) та Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (Україна, 2014)

 

УКРАИНЕ

За дважды триста лет
Монгольской силы грозной,
В нас гордой стати нет,
Она ушла вся в козни.

В нас рабство проросло —
Второй натурой скользкой.
И нами движет зло,
Когда добро как роскошь!

Восток, увы, и в нас —
Двулично-царедворский.
Живем как напоказ,
Припав к чужим присоскам.

Ах, где свобода та,
Когда казаковали?
Когда звала мечта
В еще другие дали?!

Где каждый — брат в беде,
Где каждый муж — мужчина.
Того, что нет нигде,
Найдешь на Украине!

Туда ушел наш дух,
Ордынский дух мятежный!
К сомненьям жалким глух,
Приветствуй Незалежность!

Там вышли на Майдан!
Всю зиму там стояли!
И там была не рвань,
А те, кто процветали!

Народ стоял един —
Живой стеной свободы!
И вдруг исчезла стынь,
Весной взошла природа!

И шулер-президент
Исчез как испарился.
И изменился тренд —
Стал ближе Запад нынче!

Он в мир большой зовет,
Где нет тиранов, мосек.
Где ценен только тот,
Кто быть собою хочет.

Где мифов псы не бдят,
Где бытие – не небыль.
Где выше нет тебя
Ни на земле, ни в небе.

Где ты забыл Восток,
Развеяв в прах останки,
Пусть ты его исторг,
Он вновь пришел на танках.

Он с мордочкой хорька
Забрался в твой курятник.
Ты жив еще пока,
Но вновь одет ты в ватник.

И номер на груди,
И звон цепей кандальный…
Уж лучше ввысь иди —
Со славою скандальной.

Переверни свой мир,
Восток славянский свергни!
И будешь ты кумир,
И дай бог – не последний!
15.05.14.

Перевод на украинский С. Дзюбы
Українцям

Століттями в ярмі
Облуди, рабства й крові
Ви не були німі,
Плекали дух і мову.

Моливсь святий Тарас
За Батьківщину-матір –
Ніхто й ніколи вас
Не зміг завоювати!

Ординський хижий клан,
Шовіністичні «меси»
Святі Франко Іван і
Українка Леся

Долали у борні,
Бо слово – грізна зброя, –
Пророки осяйні,
Подвижники, герої.

І з вами крізь віки
Їх слава та звитяга –
Хоробрих козаків
Нескорена держава.

Хоча й тепер – біда,
Є лицарі-мужчини.
Знов вдерлася орда,
Але живе Вкраїна!

Плював вогнем урод,
Підступні вергав «оди»;
Та гордий ваш народ
Зміг захистить свободу.

Ви вийшли на Майдан
І гідність відстояли,
Хоч гинули від ран
І звірства окаянних.

«Небесна сотня» – тут,
Бо незнищенна, з вами.
А кат, мерзенний Брут,
Кривавими сльозами

Ще вмиється, і рід
Той проклятий навіки.
Ви здивували світ!
Благословенні ріки

І гори, і земля
Великих українців.
Люблю я ці поля,
Привітні, щирі лиця.

Тут вільний, наче птах,
Молюся за прийдешність.
І на моїх устах
Це слово – Незалежність.

Бо ви – мої брати,
Орли, не яничари.
Покликали в світи
Від розпачу й печалі,

Тиранів, зайд, вошей,
Без злоби і розбою.
Де цінний той лише,
Хто прагне буть собою.

Хто з правдою – на ти,
Для кого честь – потреба.
Де вищий – люд простий
І на землі, й на небі.

Бо ця земля – свята,
Де рушники і ґанки.
Безсила тут орда,
Що приповзла на танках.

Хай з мордою тхора
Біснує їхній фюрер,
Його скінчиться гра –
Впадуть імперські мури.

Бандитський той «Едем» –
Не гідний Батьківщини,
А хто на вас – з мечем,
Від нього і загине.

Не стане Соловків,
Концтаборів, кайданів,
І старших лже-братів…
А час загоїть рани.

Бо Русь – не від Москви,
Русь – тут, так зримо нині.
Слов’ян надія – ви,
І – слава Україні!
Сергій Дзюба Дорогой Ауэзхан! Мы, украинцы, Тебя не забудем!!!
Олег Гончаренко Вічная пам*ять тобі, Брате…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *